Пора жовтого листя

Share:
Григорій Ліщенюк

* * *

Я завтра встану, ще до сходу сонця,
Піду в степи, де полини сивіють.
Там вітер чеше косу яворонці
І в травах дикі маки червоніють.

Загублюся в лісах, в широких долах,
Втомившись, край дороги відпочину.
Переночую у безмежнім полі,
А завтра знов у синю даль полину.

Віддам усе, ніщо мені не треба,
Піду бродити по полях з вітрами,
Дивитися, як сині очі неба,
 Цілує мак гарячими устами.


* * *
Грошей не наскладав я, ні,
Все якось бракувало часу,
Прикрас немає на мені -
Я тіло шрамами прикрасив*.

Не крав я. Просто жив, як міг:
Не хитрував і не лукавив. Я
 чистоту в душі зберіг,
 А тіло - це вже інша справа.

* * *

Летять, летять у вирій сірі птахи,
А жовта осінь листя обрива.
Ридає вітер цілу ніч над дахом.
І мокне під дощем суха трава.

І сад безлистий яблуком останнім
Нагадує, що літа вже нема.
І заморозком першим на світанні
До мене в гості квапиться зима.

* В дитинстві я невдало розібрав снаряд, тож маю на тілі понад сотню швів.

* * *

Ягода - суниця Заманила в ліс.
Зім'ята спідниця Впала на покіс.
Колеться ожина, Ах. солодкий сік.
В мене є дружина, В тебе чоловік.

Ягода - малина, Ой, яка смачна.
Не моя провина, Не твоя вина.

Немає коментарів