4/08/2012

У золотому серпанку

Олесь ЛУПІЙ

* * *
Світає, і так починається ранок,
І вітер вже кличе в дорогу мене,
А сад огортає легенький серпанок,
Неначе під лагідним пензлем Моне.

Легенький серпанок осяяв будинок,
Протоптану стежку в глибокі яри.
Тремтять на траві міріади росинок,
Ще вищими стали за ніч явори.

Все в русі, бо хоче себе показати,
Хай інші побачать: живу і цвіту!
А ранок на обрії так заповзято
Виштовхує кулю тремку золоту.


Чийсь голос відлунює про порятунок,
Чи може так щемно гласять небеса,
Що куля та знищить чарівний малюнок
І зникне серпанок, як ніжна роса.

* * *
Минуле - то уже минуле,
Йому немає вороття,
Воно, як привид, промайнуло
І кануло у небуття…

Його немає і не буде,
Та погляд звернений туди
І, думаючи про майбутнє,
Про нього згадуєм завжди.

Щось там було таке коштовне
Ще й у серпанку золотім,
Правдиве, щире, ніжнотонне,
Із гарним іменем своїм.


ВОЛИНЬ
I
Луцьк, Володимир і Берестя
У сиву давнину колись,
Як лицарі достойні й чесні,
На рідних пагорбах звелись.

Не раз сюди повзла біда,
Чужих, жорстоких орд навали,
Але з ганьбою відступали
І Куремса, і Бурунда,

І королі, і королята,
Царі і їхня дика чернь,
Там їх сліди накрила дернь,
Трава, отрутою багата,

А Володимир, Луцьк, Берестя
Стоять на чатах вже віки,
Як доблесні чоловіки,
Як лицарі достойні й чесні.

ІІ
На цих зелених берегах,
У лісничівках, диких пущах,
Де панував всесильний страх
Та окупантів сила злюща,
Творилась армія УПА
Щодня в смертельному борінні.
Там не один герой упав,
Життя віддавши Україні.
Там під травою-муравою
Поміж деревами лежать
І слухають, як рідні пущі
Про їхні подвиги шумлять.

ІІІ
Тут люди приязні і добрі,
Та ступить ворог на поріг,
Вони вже - воїни хоробрі
Й ніхто не подолає їх.

У кожнім лісі - своя сотня,
За кожним деревом - стрілець,
Тут в кожнім озері - безодня,
Де ворогам один кінець.

Втікай, обжеро окаянний,
Втікайте, кляті упирі,
Бо тут панують волиняни,
Володарі й господарі.

Їх праісторія відома,
Не треба їм чужих принад,
Бо тут вони у себе вдома,
Тут їхня правда, їхній лад.

* * *
Українські повстанці в литовських лісах,
Де надійний пароль "Добрий день" - на вустах,
Там шукали вони не скарбів золотих,
А литовських повстанців - братів лісових.

Там ділилися зброєю, хлібом святим,
Як ділилися прадіди, словом простим,
Там, за Німаном радились в тиші борів,
Як звільнятися разом від злих ворогів.

Українські повстанці в литовських лісах,
Де брати лісові показали їм шлях,
Як вертати додому, на рідну Волинь,
Де між чорними хмарами - золотосинь.


EmoticonEmoticon