Як юності оголеної спалах...

Share:
Іларій ЛЯХОВИЧ

ПІНГВІНИК

Було,
в магазині
в холодному осінньому місті,
серед інших звірят
вибрав собі мій синочок
пінгвіника, якому,
як і моєму синочку, -
було теж холодно,
самотньо
і тривожно...
Два серденька
недаремно тягнулись одне до одного
серед життєвих тривог
і подиху криги
з жіночим іменем...
В чужому місті,
холодному місті, місті
опалого
листя
...І пропащих надій...


БЕЗОДНЯ

Безодня
нависає
і наді мною глибока
оте чисте синє небо, коли не видно
СОНЕЧКА
в ньому рідного обличчя...


* * *

Дитинко моя,
синочку,
теплий промінчику мій
серед цієї глибокої ночі...
Торкаєшся болем
і
теплотою, частинкою утраченого
раю.. ...і біль
і теплота...
Що більш -
не знаю...

* * *
Людина
витворює
1 світ.
Світло ж -
над
нею!


Над Білим Берегом,
над Гаєм
не білий птах -


* * *

душа моя
просвітлена розкрилено
злітає!
РАНОК

Заплакало дитя... й давно вже
сльозяться вікна,
крізь які -
недавно ще
я видивляв собі
іншу дорогу...

* * *

Як юності оголеної спалах
життя як є, життя моє, життя моє і твоє.

Як юності
оголеної
спалах - цей вірш...
Цей подих...
Ця любов моя...

Любов,
яку в зернині зберіг
для тебе
й для весни.

Як юності
оголеної
спалах -як блискавка
від неба Й до
землі —

вогонь,
який
роздмухала весна й на світ
увесь розбрунькувала!

* * *

Сварка у хаті... Спільне ложе -
не допоможе, бо тільки Іуда
може цілувати, ненавидячи.


ОСЕНЕ, СКАЖИ

Скажи-но, осене,
це що за стук -хіба це листя
падає
на
брук?
Хіба ж не серця голос?
Скажи мені, що за пора,
коли кругом все голосніше:
Кра, кра!

* * *

Ех, був би в мене голос,
як в діда Співака -
співало б все навколо,
і поле, і ріка!

Співало б все, дзвеніло,
не затихало в ніч,
кохана руку сміло
подала би мені.

Світили б дзвінко зорі

очима ластів'ят,
і нас було б аж троє -
кохана, пісня, я.

СОЦІАЛЬНИЙ ХЛІБ

"Тут продається соціальний хліб",
тут розпочинається о восьмій ранку життя твоє
залежне
соціальне,
і продовжується цим хлібом
до наступного ранку нібито незалежне, персональне.

Тут продається
скупими порціями життя, життя,
яке, взагалі-то, -
кажуть! - не продається.


НАДІЇ

...Одна
пішла, повіялась кудись...
Та без надій
себе не можу уявити!
З надією лягаю спати,
з надією встаю щоранку...
...З надією,
з тією, незрадливою, що поруч
зі мною
не була ще ні разу...

ПУСТОЦВІТ

Ти цвів. Ти процвітав...
Ти мед любив...
Але ж -
чи прихисток давав ти бджолам?.
Ти справді цвів, Ваги
плодів
не відчував
ніколи...

* * *

Здобуваєш паперові перемоги,
паперові перехрестя долаєш,
Аж поки не черкне хтось
сірником
і так погріє собі руки!..

А потім напише у спогадах,
так, між іншим ніби:
"Ми обидва горіли в роботі!.."
Змовчить лише скромно,
що не обидва
згоріли...

СПОГАД ПРО МАЙБУТНЄ

Сліпучий ранок — сонце і проміння!
Земля увись спалахує й горить!
І ти ідеш в огненному тремтінні,
співає солов'ями кожна мить!

Скресає сонце пахощі з суцвіття.
Орбіти в серця світлі і п'янкі!
Це на життя, це на любов поліття
зі всіх стежок до тебе, з всіх віків!

О незбагненні іскрометні далі,
дзвінкого щастя сонячна краса,
і кроки юності, п'янкі й зухвалі,
й рожеві - без хмаринок - небеса!
З усіх усюд - весна! Не до спокою
пливеш її лиманами завжди...
Й до старості самої - за тобою
ще довго світять спогади-сліди.

Більше читайте у "Дзвоні", число 2 за 2012 рік.

Немає коментарів