Перейти до основного вмісту

Казка про лісовика

ГАЛИНА
СМЕРЕЧИНСЬКА

КАЗКА ПРО ЛІСОВИКА

У зеленій шапці лісу,
Там, де сон гамак свій звісив,
У хатинці біля броду
Жив дідусь білобородий.
То маленький лісовик,

Дармувати він не звик.


Доки ранок позіхав
Розбудив сім'ю бджолину,
І росу струсив з малини,
Взяв драбину й став будить
Ледаря, що й досі спить,
Знає все той мудрий дід,
Всі дива за сотні літ:
Й де не слід сідати птаху,
Звідки сльози в черепахи,
Чи у вітру є будинок,
Посадив хто сім ялинок,
 Чого зебра смугата
І які в маляток свята,
День і ніч куди біжать,
Й зорі якпррахувати,
Знає все — от дивина,
Та що знаєш ти — хтозна
Він грибочків назбирав,


РІЗНОКОЛЬОРОВА КАЗКА

Живе у синім лісі
Дід Синя Борода,
У синій камізельці
Спить білочка руда,
Живе там двійко гномиків
В будиночку - соломинці
Й розносять
В кошичку лозовім
Чарівну різнокольорову
Казку
Читай її будь ласка

ХУРДЕЛИЦЯ

Ну ось відсмагло літечко
На маковій пелюстці,
Іде зима бабуся
Хурделиця у хустці,
В віконечка, У стріхи,
В переліски,
У річки. Іде зима красиво
Щипати дітям щічки

ЖОРЖИНА

Зажурилася,
біла жоржина,
загубила десь донечок й сина,
їх шукала між квітів, шукала в саду,
аж озвався з-за тину
старий мудрий дуб,

їй сказав: не журися, жоржина,
завтра осінь, їх з собою взяла
дітвора — і малятам, й жоржинам у школу пора.

с. Трибухівці
на Тернопільщині

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Шевченко - музикант

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!


Т. Шевченко, «До Основ’яненка»

Тарас Шевченко – пророк, мислитель, поет, художник, музикант, фольклорист-етнограф, археолог, історик. Мистецька постать Кобзаря у всій своїй багатогранності є монолітна, цільна, з нерозривною єдністю творчого мислення. Різні види художньої діяльності нашого митця становлять органічне ціле, взаємно розвиваючи, доповнюючи і пояснюючи один одного.

Василь Стефаник і розвиток новелістики на покутських теренах

Коли відзначалося сторіччя від народження русівського генія, видатний український літературознавець, професор Чернівецького університету Василь Максимович Лесин (1914-1991) обнародував у малотиражному відомчому збірнику „Українське літературознавство” простору добірку „Вінок шани Стефаникові”, складену з відповідей 25-ти тогочасних українських прозаїків на запропоновані ним запитання про час та обставини першого їхнього знайомства з новелами великого майстра та про вплив на їхню подальшу письменницьку долю. 
Будучи яскравим взірцем господарського дбання про джерельну базу філологічної науки, аналогів якому не так уже й багато спостерігалося тоді, а в наші дні ще менше, „Вінок...”роботи буковинського вченого і нині слугує та й буде слугувати осягненню незвичайного резонансу творчості новеліста з Покуття в українській і світовій літературі. „Нехай ціпеніє з подиву світ – кожна маленька новела варта драми Шекспіра.