3/14/2012

Імпресіоністичні новели Богдана Сікотовського

Богдан Сікотовський
У малопомітному перерозподілі творчих ресурсів Богдана Сікотовського, з чим з року в рік відбувається інтонаційне збагачення поетико-смислової палітри його малярства, головну роль відіграє життєвий досвід. Навіть корегування ока щодо спроможності «відловлювати» і систематизувати світло й колір підпорядковане тій же загальній властивості світоглядного порядку.

Минає двадцять років, як вперше співробітник Головного управління статистики у Львівській області, випускник 1973 р. механіко-математичного факультету Львівського університету ім. І. Франка відгукнувся на пропозицію відомого мистецтвознавця Христини Саноцької оприлюднити плоди свого малярського захоплення на персональній виставці. Відтоді почала мінятися сама ритміка його творчої праці, яка в дечому нагадувала робочу хроніку професійного митця.


Тематично розрізнені картини доповнювалися спорідненими мотивами, а з часом і сама географія зображень зазнавала відчутного розширення. Емоційне заангажування рідними місцями (с. Манаїв на Зборівщині Тернопільської області) «відбруньковувалося» і в інших, дорогих йому, присутніх пунктах. Не ховаючись за причини браку часу чи відсутності настрою, Богдан Сікотовський перейшов на такий режим праці в малярстві, коли спонтанність вибору тематики почала регулюватися наперед визначеними творчими установками.


Підтвердженням цьому є значні напрацювання художника за останнє десятиліття. Богдан Сікотовський не лише не вичерпав «запасів стійкості» в своїх малярських амбіціях, а й зумів прояснити свій дальший шлях до вищого рівня творчих спостережень над довколишністю. Лірична платформа його крайобразів дедалі частіше позначається «усвідомленою любов'ю», наростаючим філософічним імперативом і, водночас, ненав'язливим громадянським пафосом. Дія цих же компонентів відчувається і в такій камерній ділянці, як натюрморт, який є неодмінно стабільним жанром митця на всіх стадіях його творчого шляху. Сікотовський любить звертатися до мотиву квітів та інших мовчазних свідчень його приватного життя. Духова позиція автора якби перехоплює метафізичний субстрат його ж екзистенції, народжуючи в такому складному сплаві художній образ.

Десь у такому пункті перетину різних життєвих факторів і набутих творчо-психологічних рис продовжує працювати у малярстві Богдан Сікотовський і сьогодні. При рухомості тематичного репертуару, з чим ситуативно зміщується питома маса смислового наповнення його творчості, зберігається цілісність бачення художником України як великого ціннісного комплексу. Тому й усі тематичні цикли, в яких автор ствердив свою чуттєву настанову чи меланхолійну недомовленість, «горнуться» до цього єдиного світоглядного гнізда. В нюансах світлоносних «паспортів» ландшафтів рідного Манаєва, Старосамбірського підгір'я, мальовничих куточків Поділля, відкритих горизонтів історичнї України можна бачити вже досвідчену, синхронну роботу серця, розуму і руки художника, зусилля якого націлені на щораз глибші пласти історичної та емоційної пам'яті. Одним з найбільш значимих фрагментів цього тематично-смислового масиву став Львів. В кількісному та змістовому планах ця тема випереджує інші тематичні заангажування Сікотовського. Як ні в яких інших зрізах авторської «малярської енциклопедії України» немає стільки поетичних розгалужень, візуальних ракурсів, настроєвих станів, як це можна віднаходити у цій групі творів.


І це при тому, що художник не робить зі Львова нічого особливого. Немає тут ні ефектних загострень пластичної форми, згущеності барв чи «карткової досконалості» композиційних ракурсів. Міські види Львова в редакції Богдана Сікотовського не надаються до визначення документального жанру. Невловимість отієї грані між авторським бажанням, вибором мотиву і способом формально-мистецького втілення якраз і є суто специфічним «винаходом» цього митця. Тому й шукати репертуару його думок і почувань треба саме на рівні таких тонких вібрацій.

У виборі об'єктів зображення Богдан Сікотовський віддає перевагу історичному середовищу Львова, що вже само по собі є вказівкою на міцну кореневу систему творчої свідомості автора. Але при цьому в нього майже не зустрічається репрезентативних «списувань» візуальних даних про історичні пам'ятки. Художникові хочеться показати «тихе життя» (одне з визначень натюрморту) площ, вулиць і споруд, по яких і повз які ходять мешканці -сучасники автора, а в асоціативному нагадуванні - й представники інших, вже минулих поколінь львів'ян. Метод письма, в основі якого є імпресіоністичне трактування світла й кольору, дає можливість «увійти» в кожен настроєвий відтінок екзистенції львівського урбаністичного простору.
Богданові Сікотовському властива домінантно мінорна тональність пейзажів Львова. Але це не означає, що палітра його відчитування міста зміщена саме до такої парадигми. Тонально-колірна організація його картин підпорядковується вродженій тактовності митця в спілк
уванні з кожним маршрутом, від якого розпочинається і завершується його робочий або святковий день. Тому автор трактує кожен фрагмент цієї безкінечної тасьми «меланхолійної радості» (тут немає жодної суперечності) в такті вишуканості своєї людської постави, того-ж-таки життєвого досвіду. Тому й жанр цих полотен дещо нагадує зразки вербальної імпресіоністичної новелістики або ж гармонії звуків на означення багатовимірності відчуттів краси вже у тому зрілому психологічному форматі. Богдан Сікотовський дарує Львову справді унікальну колекцію свідчень свого справжнього почуття до середовища, яке творить і його, зобов'язуючи до відданості малярству як дуже важливої сторінки його життя.

Роман Яців
м. Львів

This Is The Oldest Page


EmoticonEmoticon